Село Залав’я

Залав’я – село, входить до складу Блажівської сільської ради.

Розташоване за 20 км від районного центру. Найближча залізнична станція – Рокитне, за 20 км.

Площа населеного пункту – 229,7 га.

Населеня – 681 особа.

Кількість дворів – 210.

День села – свято Трійці.

Достовірних даних про виникнення села Залав”я немає. За свідченням одних старожилів село існує більше як 300 років, за свідченням інших – 100, але треба гадати , що більш вірна перша цифра. Справа в тому, що на території села в дворі родини Смика Леоніда Прокоповича знайдений жужель- залишок виробництва залізної руди. Відомо, що в ХVІІ ст.. Західне Полісся займало одне з перших місць по виробництву заліза з болотяної руди на Україні.

Крім того, до 1900 року тобто, до того часу, як в селі побудували церкву село називалося Рудня. Подібну назву мають багато сіл Рівненської області. По це свідчить і те, що в селі є давня могила, яка називається Татарською. Там поховані жителі села, які стали жертвами турецько-татарських нападів, які продовжували до кінця ХVІІ ст..

Про це свідчить легенда про походження назви урочища “Кобила”.

Орда татар верхи на конях хотіли переправитись через багнисте болото, поросле густим березняком, їх чекали багата здобич і живий товар – полонені, які ховались в лісах.

Довго татари не рішались кинутись в болото. Але знайшовся безумець, який горів бажанням поживитись. Він погнав свою кобилу через болото. Пройшовши невелику відстань, вона зупинилась, її почало засмоктувати болото. Залишивши кобилу, яка потонула, татарин, ледве живий, викараскався з болота і приєднався до своїх товаришів, люди були врятовані. Від того часу урочище називається “Кобила”. Татари, як відомо йшли з Півдня на Північ. Отже, повинно було бути село. До цього часу перше село на Півночі урочища “Кобила” – Залав’я.

З давніх часів землі на яких розташоване Залав’я входили до складу Київської Русі. Пізніше їх захопила Литва. В 1569 р. після Люблінської унії Полісся входило до складу Королівської Польщі, Гніт польських панів був особливо жорстокий, Було запроваджено кріпосне право.

В 1795 р. Західна Волинь, в тому числі і с. Залав’я, куди воно входило, увійшли до складу Росії, в результаті поділу Польщі між Росією і Австро-Угорщиною. За адміністративним поділом воно увійшло до складу Волинської губернії Овруцького повіту Олевської волості. Унія була ліквідована, хоча кріпосне право не було знищено

Володіння належали поміщику Немиричу, але становище селян не стало кращим.

Припинення походу турецько-татарських орд, що дало змогу бурхливо розвиватись господарству краю. Сільське господарство починалось з посіву льону і виробництва тканини. Починає поширюватись лісове господарство, збільшується вивіз товарного лісу. Бурхливі події розгорнулись під час Вітчизняної війни. В 1812 році через село проходила спочатку наступаюча армія, а пізніше – переможена російська армія.

Після падіння кріпосного права 1816 року багато селян залишились безземельними. Будинки освітлювались лучиною, рідко хто мав взуття. Люди взувались в зітканий одяг і постоли. В 1917 році Російську імперію охопила революція. Почалася Громадянська війна. Під час війни Залав’я стало ареною боїв. Між Червоною Армією і білополяками село переходило кілька разів з рук в руки. з 1920 року Західна Волинь, в тому числі і Залав’я, увійшли до складу Польщі.

17 березня 1939 року Червона Армія після поразки Польщі, звільнила Західну Україну від польського панування. В селі була відкрита початкова школа, медпункт. 4 грудня 1939 року була утворена Рівненська область, Залав’я увійшло до складу Рокитнівського району, який утворився з двох повітів: Кисорицького – на Півдні, і Березівського – на Півночі. В цьому ж році було організовано на території села лісництво одночасно з організацією лісгоспу.

Під час Великої Вітчизняної війни в Залавських лісах почали діяти партизанські загони. Частина жителів підтримали гасло ОУН про створення незалежної демократичної держави і стали до лав УПА. У 1944 році село було звільнене корпусом генерала Малюнкова. Штаб корпус був у будинку жительки села Цалковської Віри Василівни. В боях загинуло 25 залавських односельців. Сюди прибув і зробив зупинку на день Маршал Радянського Союзу Семен Миколайович Будьоний.

В 1948 році в село знову прийшла Радянська влада. Розпочався процес масової колективізації.

Залавська школа була заснована в 1922 році, за часів панської Польщі – першою вчителькою була Дружиловська Ніна Миколаївна. Навчання велось польською мовою.

Після звільнення села Червоною Армією, 17 вересня 1939 року в селі була відкрита нова початкова школа з навчанням українською мовою. Вчителювала Мирецька Люція Романівна. В 1953 році Залавська початкова школа реорганізовується в семирічну – директором – Бас (Панасенко) Надія  Андріївна, дружина першого секретаря Рівненського обкому Партії Панасенка Тараса Івановича. В 1958 році школа реорганізовується у восьмирічну.

В 1991 році – урочисте відкриття новозбудованого приміщення школи. Директором – Огієвич Григорій Петрович.

Славиться село на всю Україну своїм Народним аматорським фольклорним колективом “Берегиня”, створеним у 1970 році. Вони неодноразово перемагали у районних  та обласних оглядах і конкурсах, приймали участь у міжнародних фестивалях та в концертах – звітах Рівненської області, Палаці “Україна” (м. Київ). Керівник – Валентина Смик.

Поділитися в соц. мережах

Share to Facebook
Share to Odnoklassniki